100-річчя введення нової грошової одиниці УНР -- гривні.

   1 березня 1918 року в Жито-мирі Малою Радою ухвалено «Закон про  грошову  одиницю,  биття монети та друк кредитових державних білетів».   
 Грошовою одиницею Української Народної Республіки була прийнята гривня, яка поділялася на 100 шагів. 

         Коли  постало питання про впровадження власної грошової одиниці УНР, Михайло Грушевський, видатний  історик  та  голова  Центральної  Ради,  зазначив:  «Іншої грошової одиниці у нас не було, крім гривні, їй годиться й бути нашою монетною одиницею. Була вона одиницею за нашої старої держави – нехай буде і за нової…» Слід відзначити, що термін «гривня» походить ще з часів Київської Русі, де XI ст. в обігу були так звані «київські» гривни – зливки срібла, які мали шестикутну форму і важили 150 г срібла. У ті часи гривня була ваговою одиницею, не монетою. На неї лише лічили монети, а користувалися тоді переважно арабськими дирхемами. 

    Спершу запроваджувалися банкноти номіналом 2, 10, 100, 500 гривень. Банкноти друкувалися у Берліні в німецькій державній друкарні «Reichsdruckerei». Ескіз 2-гривневої купюри виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. Особливо вишуканим було виконання банкнот  Нарбутом. Вони  вважаються шедеврами художнього мистецтва. З технічної точки зору банкноти були видруковані також на високому рівні.

     Усі банкноти містити назву нової країни – «Українська Народна Республіка». Але в Україну вони прибули лише у липні 1918 року, коли УНР змінила Українська держава гетьмана Павла Скоропадського. Восени цього ж року в обіг були введені банкноти номіналом 1 000 і    2 000 гривень із новою назвою країни. Їх зразки виконав художник Іван Модзалевський. 

     
     Останнім гривневим номіналом стали 5 гривень 1919 року, випущені Директорією, а тому містили назву держави УНР. Банкнота була випущена у Станіславові. При цьому трапився курйоз. Поспіх у підготовці випуску банкноти призвів до того, що у кліше у слові «гривень» пропустили літеру «р». Її помітили і виправили, але певна кількість банкнот встигла потрапити до обігу. Не дивлячись на спеціальну відозву уряду, наявність на банкноті водяних знаків і печатки, населення не вірило у її справжність і вважаючи підробкою, відмовлялося її приймати.

     
    Протягом революції 1917-1921 років в обігу на території України перебували грошові знаки багатьох країн і урядів. Та й Центральна Рада, Гетьманат і УНР доби Директорії випускали не лише гривні, а й карбованці. Останні вважалися тимчасовими грошовими одиницями. Ще вище згадуваним законом від 1 березня 1918 року визначалося, що 1 гривня дорівнює ½ карбованця. Але кількість карбованцевих номіналів була не меншою, ніж гривневих.

      Курс відносно інших валют та купівельна спроможність перших українських гривень значно більше залежали від подій на фронті ніж від заходів соціально-економічної політики національних урядів. Про певну стабільність національної валюти можна говорити лише щодо нетривалого періоду Гетьманату Павла Скоропадського, коли українці й побачили перші гривні.

    Українській державності на початку ХХ століття не судилося вистояти. Натомість 1991 року, коли постало питання затвердження назви нової грошової одиниці незалежної України не виникло значних суперечок. Нею стала «гривня», що засвідчило нерозривний зв’язок ідеї української державності від буремного початку до не менш вікопомного кінця ХХ століття.

Фото грошей УНР.
Історія української гривні (Вікіпедія).
Віртуальний музей український паперових грошей В. Миленка.
Паперові гроші України. Історія грошей УНР, Української держави. (відео).
Історія гривні. (відео).

(За матеріалами інтернет видань підготував Дячук І.І.)

Учнівська конференція "УПА у долі наших земляків".

      19 березня з учнями 9-го класу Зборянського НВК було проведено конференцію "УПА у долі наших земляків". Учні дізналися про трагічну долю провідника ОУН Романа Шухевича.       
     Саган Софія  ознайомила учнів із вихідцем із нашого села курінним командиром УПА Іваном Гонтою (псевдо "Гамалія").          
       Кузьмик Вікторія розказала про долю  інших вояків  УПА -- Ділишина  Василя,  Матіїва Василя, Фальковського Василя, які були схоплені у криївці і замордовані енкаведистами у с. Збора.         
      Цікавим і змістовним було повідомлення Кобрин Катерини, яка розповіла, що в селі Кулинка, де вона проживає, є висипана могила загиблим воїнам УПА, де щороку 4 лютого тут відправляють панахиду і вшановують пам'ять полеглих хвилиною мовчання.        
    Саме 4 лютого 1949 року обірвалося життя трьох борців за волю України у нерівному бою з більшовиками. Троє воїнів УПА: Василь Нижник (уродженець села Станькова), Олекса Дудинець та Іван Лесів із села Збора -- проти двадцяти трьох. Завершила Катерина виступ словами завбібліотекою села Кулинка Угач Ганни Йосипівни: "Усе може рідна земля: нагодувати хлібом, напоїти із своїх джерел, здивувати своєю красою. От тільки захищати сама себе не може. А тому обов'язок тих, хто їсть її хліб, п'є її воду, милується її красою -- захищати рідну землю".       
     На закінчення учні переглянули документальний фільм "Земля і воля", а також художній фільм "Нескорений".
Пропонуємо переглянути:

- "Воля або смерть".

- "Нескорений".
- Інші фотоматеріали конференції.

(Вчитель історії Зборянського НВК Федоришин Л.В.)

Роман Шухевич — український політичний і державний діяч, військовик.

   

  68 років тому, 5 березня 1950 року загинув Роман Шухевич, головний командир УПА. 
      Тарас Чупринка, Тур, Роман Лозовський, Чернець, Чух, Білий,Туга, Степан, Щука, Дзвін -- усі ці псевдо належать одній особі, генерал-хорунжому, головному командирові УПА, голові Проводу ОУН (від травня 1943 р.) Романові Шухевичу. З усіма цими званнями Шухевич залишався до дня його загибелі, що сталося у сутичці з спецгрупою МГБ 5 березня 1950 року біля села Білогорща поблизу Львова. Загинув як воїн національно-визвольної революції зі зброєю в руках, знищивши  в останні хвилини кілька ворогів. Він міг піти на Захід і ніхто б його не осудив, але вийшовши з народу, був із цим народом народом у тяжкі часи, захищав народ, вів народ і загинув за народ. Чого до цих пір не оцінило гідно наше суспільство, зате його оцінили вороги, приховавши могилу.

Пропоную переглянути документальні та художні фільми:
- "Нескорений".
- "Роман Шухевич".
- "Воля або смерть".
- "Останній бункер". 
(За матеріалами інтернет видань підготувала Федоришин Л. В.)

Державний Герб України

19 лютого 1992 року Верховна Рада  прийняла постанову про Державний герб України.

Головним елементом великого Державного Герба України  є Знак Княжої Держави Володимира Великого. Ст. 20 Конституції України            Державний Герб України - один із чотирьох офіційних символів держави. Основним геральдичним елементом герба є тризуб, який використовували ще на посольських печатках Київського князя Ігоря. Великокнязівським знаком тризуб став у добу рівноапостольного князя Володимира Великого. А в XI-му столітті цей символ стали карбувати на монетах. 1992-го року Верховна Рада України прийняла постанову про Державний Герб України, проте ескіз великого Державного Герба розробляють до сьогодні, а малим вважається саме тризуб. (Пропоную переглянути). (За матеріалами інтернет видань підготував Дячук І.І.).

100-річчя затвердження тризуба державним гербом УНР

25 лютого 2018 року Україна відзначила 100-річчя з часу затвердження Тризуба  державним гербом Української Народної Республіки.

        З відродженням української державності у 1917 році постало на порядок денний питання державного герба України. Але лише проголошення незалежності  УНР спонукало творців української держави перейти до конкретних заходів герботворення. Саме тоді, у листопаді 1917 р. за ініціативою Генерального секретаря освіти було створено геральдично-прапорну комісію на чолі з Д. Антоновичем.

        Були різні пропозиції, зокрема про використання історичних символів —  «козака із мушкетом» або Архистратига Михаїла,  запозичення досвіду творення символіки Франції — на синьому полі герба розмістити літеру «У» або абревіатуру «УНР»,  копіювання емблеми США — на синьому полі герба помістити золоті зірки за кількістю земель України або літер у слові «Україна». Серед різноманітних проектів державного герба, з'явилася ідея великого герба. Так, історик Михайло Грушевський запропонував намалювати золотий плуг на синьому полі як символ творчої мирної праці, а навколо нього державні знаки старої України — тризуб Володимира, святий Юрій з галицько-волинським левом на щиті, козак Війська Запорозького, київська куша та львівський лев. Вінчати гербовий щит мусив голуб з гілкою оливи, як вісник національного замирення і спокою. Ці символи, на думку вченого, підкреслювали культурний характер Української республіки. Проте, робота комісії так і не була завершена.

      25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за герб УНР. На це рішення вплинуло зокрема те, що тризуб набув популярності в країні, оскільки його було зображено на нововведених у грудні 1917 року карбованцях. 22 березня 1918 було встановлено малюнки великого та малого державних гербів, за проектом В. Кричевського.

         З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави  П. Скоропадського,  а також Директорії.

(Також пропоную переглянути).

(За матеріалами інтернет видань підготував Дячук І.І.)