Семінар 05.12.2018р.

Інші фото- та відеоматеріали семінару.

До вшанування 85-х роковин голодомору в Україні

Голодомор 1932—1933 рр. в Україні.

Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932—1933 рр. Ця спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу української нації і національного відродження, зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі. "Голод запланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян знищили не тому, що вони були селянами, а тому, що вони були українцями", — писав американський професор Р. Конквест.

Аналіз тодішніх подій переконливо свідчить, що в українському селі мали місце всі елементи політики геноциду. Такого висновку дійшли і члени Міжнародної комісії з розслідування голоду в Україні, яка працювала в 1988—1990 рр. Геноцидом українського народу визнали голодомор 1932—1933 рр. Верховна Рада України, а також понад півтора десятка країн світу. Низка зарубіжних парламентів готують таке визнання.

Головною причиною голодомору 1932—1933 рр. була цілеспрямована злочинна політика більшовицького керівництва. Адже сам Сталін визнавав, що загальний урожай зерна в 1932 р. перевищував урожай 1931 р. Інакше кажучи, харчів не бракувало. Проте держава цілеспрямовано конфісковувала більшу їх частину, в т. ч. зерно, яке призначалося для насіннєвого, страхового і фуражного фондів, ігноруючи заклики і попередження українських представників з місць. Це прирекло мільйони людей на смерть від голоду, який неможливо назвати інакше, як штучний. Спроби протидіяти насильству жорстоко придушувалися. Вище партійно-державне керівництво Української СРР, зокрема генеральний секретар КП(б)У С. Косіор, голова ВУЦВК Г. Петровський, голова Раднаркому України В. Чубар, не знайшло в собі політичної волі та особистої мужності протистояти диктату Й. Сталіна, фактично ставши слухняним знаряддям у його руках.

Голод, що поширювався протягом 1932 р., набув найстрашнішої сили на поч. 1933 р. За підрахунками дослідників, в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тис. осіб, щогодини — 1 тис, щохвилини — 17. Середня тривалість життя українців у 1933 р. у чоловіків становила 7,3 року, а в жінок — 10,9 року.

Залишившись без хліба, селяни їли мишей, щурів та-горобців, кісткову муку і кору дерев. Відбувалися численні випадки канібалізму (лише офіційно за фактом канібалізму 1933 р. в Україні було зареєстровано 2 тис. кримінальних справ). Конфіскації збіжжя тривали, незважаючи на те, що з голоду вимирали цілі села. За вказівкою московських емісарів В. Молотова, Л. Каґановича, П. Постишева, які керували хлібозаготівлею в Україні, коли хліба не було, забирали сухарі, картоплю, сало, соління, тобто всі запаси їжі. Траплялися випадки, коли вилучали навіть шкіряні речі, щоб їх не варили та не їли. Купи зерна та картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в Росію, нерідко гнили просто неба. Але охорона не підпускала до них селян. 7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР ухвалили постанови "Про охорони соціалістичної власності", за якою за крадіжку колгоспного майна вводилася "вища міра соціалістичного захисту" — розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі на термін не менше 10 років. Як крадіжка кваліфікувалася навіть спроба принести додому з колгоспного поля жменю зерна, щоб нагодувати голодних дітей. Не дивно, що сучасники називали цю постанову "законом про п'ять колосків".

Намагаючись врятуватися, тисячі селян, незважаючи на те, що шляхи, які вели до міста, були блоковані, все ж пробивалися туди в надії купити хліба. Однак сільським жителям продавати хліб заборонялося. Не знайшовши порятунку в місті, вони вмирали там просто на вулицях. У Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Полтаві, Києві, інших містах померлих від голоду кожного ранку збирали і вивозили до братських могил.

Аби позбавити селян можливості дістати щось для харчування, їм не дозволялося також найматися самостійно на роботу на промислові підприємства, переходити або переїжджати в Росію. На кордоні з нею, як і з Білоруссю, а тим більше з Румунією та Польщею, стояли загороджувальні загони, які розстрілювали втікачів з України.

Трагічною була доля селянських дітей, котрим випало відчути на собі пекло Голодомору. "Була весна 1933 р., — згадує один із очевидців, — білим цвітом цвіли вишні, яблуні, були погожі весняні теплі дні, але сільські діти не бігали, не гралися, а сиділи попід тинами з попухлими ногами, складеними в калачик. У той час у кожному класі сільської школи висів лозунг: "Спасибі товаришу Сталіну за щасливе дитинство!"

Рятуючи дітей від голодної смерті, окремі батьки будь-якою ціною везли їх до міста і залишали в установах, лікарнях, просто на вулицях. "Хто не мав іншого рятунку, — згадує Р. Дзюбіна, яка під час Голодомору проживала на Київщині, — виходили до поїзда і під час руху закидали своїх дітей до вантажних вагонів, надіючись на те, що їх десь хтось зніме і таким чином дитина виживе". Лише у Вінниці, згідно з офіційними даними, міліція підібрала за перші дні травня 1933 р. 20 підкинутих немовлят. За той самий час в інших дев'яти населених пунктах знайдено ще 304. А скільки їх було загалом по Україні?!

Тисячі дітей-сиріт, як свідчать документи, бродили поодинці та групами по селах, дехто помирав на дорозі, інші добиралися до міст, залізничних станцій, просили милостиню, вчиняли дрібні крадіжки. Наприкінці червня 1933 р. на станції Козятин міліція затримала 307, а в липні — 1340 голодних безпритульних дітей. Таке саме становище склалося у Жмеринці, Вапнярці, інших великих і малих залізничних станціях. Чимало з цих дітей помирало. Зокрема, на початку червня 1933 р. на тій самій станції Козятин знайдено 15 померлих від голоду дітей.

Допомогу голодуючим намагалися надати західні українці. Зокрема, вони пускали плоти з харчами Збручем і Бугом. Польські прикордонники, знаючи про Голодомор, дивилися на це крізь пальці. Проте на протилежному березі радянські прикордонники стріляли в українців, які намагалися підхопити ті плоти.

Загалом у 1932—1933 рр. в Україні загинуло від 7 до 10 млн. осіб. Особливо болісно лихо відобразилося на дітях: у багатьох селах після голоду закривалися школи — їх більше нікому було відвідувати. Тим самим підривалася етнічна основа становлення української нації — село, знищувався прошарок, від якого залежали процвітання суспільства, здатність його до розвитку.

Трагедію українського села Й. Сталін та його оточення сприймали як чергову перемогу комуністичної ідеї. Так, один із соратників "вождя народів" М. Хатаєвич, обраний наприкінці 1932 р. членом політбюро, другим секретарем ЦК КП(б)У, з гордістю заявляв: "Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну".

Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Демографічна катастрофа посіяла в душах мільйонів людей фізіологічне почуття страху, необоротно вплинула на генофонд нації. (Згідно з Указом Президента України, починаючи з 2000 р. у четверту суботу листопада в нашій державі щорічно відзначається День пам'яті жертв Голодомору і політичних репресій.)

Пропонуємо переглянути:

- Голодомор 1932-1933 рр.
- Голодомор в Україні 1932-1933 рр. (Фото і ін.).
- Голодомор в Україні (1932-1933 рр.) - Вікіпедія.

(Підготовлено за матеріалами інтернет-видань).

Листопадовий чин: 100-річчя збройного повстання у Львові та створення ЗУНР

      1 листопада 1918 року у Львові відбулося збройне повстання, відоме як Листопадовий чин або Листопадовий зрив, результатом якого стало проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.

      “Волею українського народу утворилася на українських землях старої Австро-угорської монархії Українська Держава.    Найвисшою державною властю Української Держави є Українська Національна Рада.   З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла владу в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави.”                                                            Зранку  1  листопада  1918  року  кожен  львів’янин,  що  вийшов  з  дому   на прогулянку, до церкви на День всіх святих чи навіть по справах, міг прочитати ці слова в оголошеннях на стінах львівських будинків. Над Ратушею вперше в історії майорів синьо-жовтий прапор.  Стало зрозуміло:  закінчилась  епоха   Габсбурґів. Українська Держава, проголошена напередодні, таки відбулась, та що буде далі – не міг сказати ніхто...

Пропонуємо переглянути:                                                                                   

  - Листопадовий чин - Вікіпедія.                                                                          

 -Як українці у Львові здобули собі державу...

         За матеріалами інтернет-видань підготував
           Дячук І.І., вчитель історії Зборянського НВК І-ІІ ст. 

Цікаві екскурсії

     Нещодавно група вчителів-членів методоб'єднання вчителів історії та християнської етики Верхнянської сільської ради ОТГ здійснила екскурсію за маршрутом Калуш-Вишнівець-Дубно-Гурбенський меморіал.  

      Метою поїздки було:

- ознайомлення з історичними пам”ятками на місці найбільшого в історії бою УПА \Гурби\;

- ознайомлення з пам”ятками палацово-замкової культури.

Нижче додаємо історичні довідки та світлини.

       Бій під Гурбами (пропонуємо переглянути).

Хрест, встановлений на могилі вояків УПА в пантеоні «Гурби-Антонівці», біля знищеного села Гурби.  

      Дубенський  замок (пропонуємо переглянути). 

Надбрамний корпус і в'їзна брама замку.

      Вишнівецький палац (пропонуємо переглянути).

                                                                                               

               Підготував  Романів Віктор Ярославович, 

               вчитель історії Довговойнилівського НВК І-ІІІ ст. 

Сквер пам'яті минулих літ (с.Болохів)

     14 жовтня 2018 року в день свята Покрови пресвятої Богородиці, 76-ї річниці створення УПА, Дня захисника Вітчизни в селі Болохові (Верхнянська ОТГ, Калуський район) було урочисто відкрито Сквер пам'яті минулих літ.
     Меморіальний комплекс облаштовано біля церкви на місці поховань воїнів УПА. До його створення долучилися жителі села, а також меценати. В 40-х роках ХХ ст. Болохів був одних із центрів діяльності українських повстанців. Тому радянська влада село повністю ліквідувала, переселивши мешканців у Миколаївську область.
    На заході відправлено панахиду за загиблими героями та освячено меморіальний комплекс священиками - о. віце-деканом УГКЦ Михайлом Бойчуком, о. Євгеном Ткачем, о.Василем Телічаком, о. Андрієм Сімківим. Також слово мали голова Верхнянської ОТГ М.Філіпович, голова Калуської районної ради М. Срібняк, перший заступник голови міської ради Галина Романко, поет-калушанин Богдан Сімків і багато ін.
    У планах активістів на наступний рік є ідея щодо облаштування символічної криївки-музею неподалік меморіального комплексу.

- інші фото заходу.

Семінар-екскурсія "Стежками рідного краю".

11 жовтня 2018 року відбувся позаплановий семінар-екскурсія МО вчителів історії та християнської етики за маршрутом "Калуш-Підгірки".

До вашої уваги фотозвіт про екскурсію:

- Музей "Калуська в'язниця". (інші фото).

- Історико-краєзнавчий музей Калущини - Art-галерея. (інші фото).

- Костел св. Валентина в м. Калуші. (інші фото).

- відео.

-Музей-оселя родини Івана Франка у с.Підгірках. (інші фото).

-Повстанська криївка "Черемоша" у с.Підгірки (біля лікарні). (інші фото).

М.С. Грушевський

29 вересня виповнилося 
152 річниця з дня народження
Грушевського Михайла Сергійовича, видатного українського історика, громадського та політичного діяча.    
Пропонуємо переглянути 
- Грушевський М.С. (Вікіпедія);
- Грушевський М.С. (1866-1934), галерея видатних особистостей;
- Грушевський М.С.,Інститут історії України;
- Грушевський М.С. "Історія України-Руси" (у форматі PDF);
- Грушевський М.С., Презентація;
- Обличчя української історії. Михайло Грушевський. (Відеоматеріали).

Варто пам'ятати

22 вересня 1939 року - завершення нападу на Польщу відзначено спільним парадом Німеччини і СРСР в Бресті.

(Див. відеоматеріал).

З життя громади

9 вересня 2018 року Верхнянська ОТГ Калуського району відзначила свою 3-тю річницю.
(Матеріали про святкування)

Засідання Методичного об'єднання

12 вересня 2018 року на базі Верхнянської ЗОШ І-ІІІ ст. відбулося І засідання Методичного об'єднання вчителів історії та християнської етики  на тему: "Особливості організації навчально-виховного процесу з історії та християнської етики".

На засіданні були розглянуті такі питання:                                 
1. Обговорення "Професійного стандарту" (Федоришин Л.В.);
2. Розгляд Методичних рекомендацій (Романів В.Я.);
3. Затвердження  плану роботи МО вчителів історії та християнської етики на 2018-2019 н.р.

100 річчя створення Українського військово-морського флоту та звільнення Криму від більшовиків

29 квітня 1918 р.  в Севастополі на лінкорах, крейсерах, деяких есмінцях були спущені червоні прапори та підняті українські.  Штабний корабель «Георгій Побідоносець» стояв під сигналом 
«Обійняв  командування   українським Чорноморським флотом. Адмірал Саблін».

З даної теми пропоную переглянути.

-Військово-морські сили УНР та Української Держави. (Вікіпедія).
-Матеріали сайту УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ.
-З історії Українського Флоту.
-Український флот 1917-1919 рр. (реферат).
-Гордійченко В.В. Історія Українського Чорноморського Флоту (1918 рік).
-Крим пройшов червоною ниткою через нашу історію останніх століть (До 100 річчя звільнення Криму від більшовиків).
-Український бліцкриг. Звільнення Криму. (З циклу Перемоги України). 
-Кримська операція (1918). (Вікіпедія).
-Українське військо почало звільнення Криму. (Gazeta.ua.).
-Як українська армія захопила Крим. Квітень 1918 року. (Українська правда).
-У столиці презентували книгу про звільнення Криму від більшовиків. (Укрінформ).

     Підготував Дячук І.І.

100-річчя введення нової грошової одиниці УНР -- гривні.

   1 березня 1918 року в Жито-мирі Малою Радою ухвалено «Закон про  грошову  одиницю,  биття монети та друк кредитових державних білетів».   
 Грошовою одиницею Української Народної Республіки була прийнята гривня, яка поділялася на 100 шагів. 

         Коли  постало питання про впровадження власної грошової одиниці УНР, Михайло Грушевський, видатний  історик  та  голова  Центральної  Ради,  зазначив:  «Іншої грошової одиниці у нас не було, крім гривні, їй годиться й бути нашою монетною одиницею. Була вона одиницею за нашої старої держави – нехай буде і за нової…» Слід відзначити, що термін «гривня» походить ще з часів Київської Русі, де XI ст. в обігу були так звані «київські» гривни – зливки срібла, які мали шестикутну форму і важили 150 г срібла. У ті часи гривня була ваговою одиницею, не монетою. На неї лише лічили монети, а користувалися тоді переважно арабськими дирхемами. 

    Спершу запроваджувалися банкноти номіналом 2, 10, 100, 500 гривень. Банкноти друкувалися у Берліні в німецькій державній друкарні «Reichsdruckerei». Ескіз 2-гривневої купюри виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. Особливо вишуканим було виконання банкнот  Нарбутом. Вони  вважаються шедеврами художнього мистецтва. З технічної точки зору банкноти були видруковані також на високому рівні.

     Усі банкноти містити назву нової країни – «Українська Народна Республіка». Але в Україну вони прибули лише у липні 1918 року, коли УНР змінила Українська держава гетьмана Павла Скоропадського. Восени цього ж року в обіг були введені банкноти номіналом 1 000 і    2 000 гривень із новою назвою країни. Їх зразки виконав художник Іван Модзалевський. 

     
     Останнім гривневим номіналом стали 5 гривень 1919 року, випущені Директорією, а тому містили назву держави УНР. Банкнота була випущена у Станіславові. При цьому трапився курйоз. Поспіх у підготовці випуску банкноти призвів до того, що у кліше у слові «гривень» пропустили літеру «р». Її помітили і виправили, але певна кількість банкнот встигла потрапити до обігу. Не дивлячись на спеціальну відозву уряду, наявність на банкноті водяних знаків і печатки, населення не вірило у її справжність і вважаючи підробкою, відмовлялося її приймати.

     
    Протягом революції 1917-1921 років в обігу на території України перебували грошові знаки багатьох країн і урядів. Та й Центральна Рада, Гетьманат і УНР доби Директорії випускали не лише гривні, а й карбованці. Останні вважалися тимчасовими грошовими одиницями. Ще вище згадуваним законом від 1 березня 1918 року визначалося, що 1 гривня дорівнює ½ карбованця. Але кількість карбованцевих номіналів була не меншою, ніж гривневих.

      Курс відносно інших валют та купівельна спроможність перших українських гривень значно більше залежали від подій на фронті ніж від заходів соціально-економічної політики національних урядів. Про певну стабільність національної валюти можна говорити лише щодо нетривалого періоду Гетьманату Павла Скоропадського, коли українці й побачили перші гривні.

    Українській державності на початку ХХ століття не судилося вистояти. Натомість 1991 року, коли постало питання затвердження назви нової грошової одиниці незалежної України не виникло значних суперечок. Нею стала «гривня», що засвідчило нерозривний зв’язок ідеї української державності від буремного початку до не менш вікопомного кінця ХХ століття.

Фото грошей УНР.
Історія української гривні (Вікіпедія).
Віртуальний музей український паперових грошей В. Миленка.
Паперові гроші України. Історія грошей УНР, Української держави. (відео).
Історія гривні. (відео).

(За матеріалами інтернет видань підготував Дячук І.І.)

Учнівська конференція "УПА у долі наших земляків".

      19 березня з учнями 9-го класу Зборянського НВК було проведено конференцію "УПА у долі наших земляків". Учні дізналися про трагічну долю провідника ОУН Романа Шухевича.       
     Саган Софія  ознайомила учнів із вихідцем із нашого села курінним командиром УПА Іваном Гонтою (псевдо "Гамалія").          
       Кузьмик Вікторія розказала про долю  інших вояків  УПА -- Ділишина  Василя,  Матіїва Василя, Фальковського Василя, які були схоплені у криївці і замордовані енкаведистами у с. Збора.         
      Цікавим і змістовним було повідомлення Кобрин Катерини, яка розповіла, що в селі Кулинка, де вона проживає, є висипана могила загиблим воїнам УПА, де щороку 4 лютого тут відправляють панахиду і вшановують пам'ять полеглих хвилиною мовчання.        
    Саме 4 лютого 1949 року обірвалося життя трьох борців за волю України у нерівному бою з більшовиками. Троє воїнів УПА: Василь Нижник (уродженець села Станькова), Олекса Дудинець та Іван Лесів із села Збора -- проти двадцяти трьох. Завершила Катерина виступ словами завбібліотекою села Кулинка Угач Ганни Йосипівни: "Усе може рідна земля: нагодувати хлібом, напоїти із своїх джерел, здивувати своєю красою. От тільки захищати сама себе не може. А тому обов'язок тих, хто їсть її хліб, п'є її воду, милується її красою -- захищати рідну землю".       
     На закінчення учні переглянули документальний фільм "Земля і воля", а також художній фільм "Нескорений".
Пропонуємо переглянути:

- "Воля або смерть".

- "Нескорений".
- Інші фотоматеріали конференції.

(Вчитель історії Зборянського НВК Федоришин Л.В.)

Роман Шухевич — український політичний і державний діяч, військовик.

   

  68 років тому, 5 березня 1950 року загинув Роман Шухевич, головний командир УПА. 
      Тарас Чупринка, Тур, Роман Лозовський, Чернець, Чух, Білий,Туга, Степан, Щука, Дзвін -- усі ці псевдо належать одній особі, генерал-хорунжому, головному командирові УПА, голові Проводу ОУН (від травня 1943 р.) Романові Шухевичу. З усіма цими званнями Шухевич залишався до дня його загибелі, що сталося у сутичці з спецгрупою МГБ 5 березня 1950 року біля села Білогорща поблизу Львова. Загинув як воїн національно-визвольної революції зі зброєю в руках, знищивши  в останні хвилини кілька ворогів. Він міг піти на Захід і ніхто б його не осудив, але вийшовши з народу, був із цим народом народом у тяжкі часи, захищав народ, вів народ і загинув за народ. Чого до цих пір не оцінило гідно наше суспільство, зате його оцінили вороги, приховавши могилу.

Пропоную переглянути документальні та художні фільми:
- "Нескорений".
- "Роман Шухевич".
- "Воля або смерть".
- "Останній бункер". 
(За матеріалами інтернет видань підготувала Федоришин Л. В.)

Державний Герб України

19 лютого 1992 року Верховна Рада  прийняла постанову про Державний герб України.

Головним елементом великого Державного Герба України  є Знак Княжої Держави Володимира Великого. Ст. 20 Конституції України            Державний Герб України - один із чотирьох офіційних символів держави. Основним геральдичним елементом герба є тризуб, який використовували ще на посольських печатках Київського князя Ігоря. Великокнязівським знаком тризуб став у добу рівноапостольного князя Володимира Великого. А в XI-му столітті цей символ стали карбувати на монетах. 1992-го року Верховна Рада України прийняла постанову про Державний Герб України, проте ескіз великого Державного Герба розробляють до сьогодні, а малим вважається саме тризуб. (Пропоную переглянути). (За матеріалами інтернет видань підготував Дячук І.І.).

100-річчя затвердження тризуба державним гербом УНР

25 лютого 2018 року Україна відзначила 100-річчя з часу затвердження Тризуба  державним гербом Української Народної Республіки.

        З відродженням української державності у 1917 році постало на порядок денний питання державного герба України. Але лише проголошення незалежності  УНР спонукало творців української держави перейти до конкретних заходів герботворення. Саме тоді, у листопаді 1917 р. за ініціативою Генерального секретаря освіти було створено геральдично-прапорну комісію на чолі з Д. Антоновичем.

        Були різні пропозиції, зокрема про використання історичних символів —  «козака із мушкетом» або Архистратига Михаїла,  запозичення досвіду творення символіки Франції — на синьому полі герба розмістити літеру «У» або абревіатуру «УНР»,  копіювання емблеми США — на синьому полі герба помістити золоті зірки за кількістю земель України або літер у слові «Україна». Серед різноманітних проектів державного герба, з'явилася ідея великого герба. Так, історик Михайло Грушевський запропонував намалювати золотий плуг на синьому полі як символ творчої мирної праці, а навколо нього державні знаки старої України — тризуб Володимира, святий Юрій з галицько-волинським левом на щиті, козак Війська Запорозького, київська куша та львівський лев. Вінчати гербовий щит мусив голуб з гілкою оливи, як вісник національного замирення і спокою. Ці символи, на думку вченого, підкреслювали культурний характер Української республіки. Проте, робота комісії так і не була завершена.

      25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за герб УНР. На це рішення вплинуло зокрема те, що тризуб набув популярності в країні, оскільки його було зображено на нововведених у грудні 1917 року карбованцях. 22 березня 1918 було встановлено малюнки великого та малого державних гербів, за проектом В. Кричевського.

         З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави  П. Скоропадського,  а також Директорії.

(Також пропоную переглянути).

(За матеріалами інтернет видань підготував Дячук І.І.)